Здала всі документи, очікую відповіді..сподіваюсь, що заочне і денне державне...Чернівці-Івано-Франківськ-Івано-Франківськ-Чернівці.І так далі...
Працюю, співпрацюю, знайомлюсь із людьми, з"являюсь час від часу на телебаченні, пишу та публікую...Забила поки на книгу. Не питайте краще поки
Якась втомлена, нервова і виснажена
Змінюю зачіску, колір волосся, коректую свій стиль і дорослішаю...ось
А ще руйную, забуваю, кидаю курити та забуваю що таке відпустка...

пощастило блін(пишу маразматичні твори на морально-етичну тему,висмоктану з пальця якимось зарозумілим викладачем з УЦОЯО(звідки вони такі взялись...краще помовчу..фак

Позавчорашній день виступає патологоанатомом наших душ . Чи зможеш ти йому протистояти? Мабуть тоді,коли захочеться тебе поцілувати без жодних негативних наслідків . Або коли захочеться тебе забрати десь далеко . Заодно віднайти себе . Відрити з того стану,в якому я навіки застрягла ... І ти тут не зарадиш нічим. Це всього лиш поле бою,а я в ньому королева. Пригнічена маленька статуетка на полі віків , де невтомно накрапає дощ і стирає фарбу з волосся . Того поля,з якого видно зорі,а не їхні тіні.З того,де до високої мети залишається єдине-подати рукою.Того,де люди не знають собі ціни,бо ніколи їх не намічали.Там не потрібно брехати чи казати правду.Там немає це все сенсу.Просто транс.Транс-єднальне сполучення вчорашнього,літнього,зимового,синього.
Пекельна суміш обтертої бронзи зникаючої вишуканості.Там існую я,хоча може ще хтось.може для розуміння пригодяться клінічні смерті за плечима...2 чи 10...
8 like you better dead

Я ненавиджу її відображення у своєму вікні,своєму дзеркалі,в своїх очах.Чому вона ще тут?Як її вигнати?Хто вона?Як мене знайшла?Хто я?...Безкровна муза-нежива...ось хто

Так хотілося б мати блакитного кольору очі...Холодного,льодяного,морозного відтінку всеосяжної блакиті...В таких очах не видно суму , не видно втоми , не видно нічого , окрім відбитків неба ...
Окрім крил янголів десь далеко... Така втома капітальна , такий тиск з усіх боків...Через дні бал , вшиваю весільні кільця в спідницю. Цікаво , що з цього заходу вийде ... Мене дратують такі заходи - порожні , тупі і епатажні...А ще,здається, я пишу тоді,коли мені неспокійно або сумно ... Треба вбивати цю звичку ... Хм... Сподіваюсь , що з приходом абсолютної весни мені стане ліпше ... Дякую за увагу ... *глухі кроки в порожній залі*

нерви..нерви..може б то валер"янкою гратись..бо вже шлунок посадила:(ніколи не думала,що сама наполягатиму на фіброгастроскопію(

хочу фотосесію..можна оголеною:)
є пропозиції?

ось я знову повернулась...скучила за можливістю виливати думки тут,а не перетравлювати їх всередині.
Мабуть приступатиму до написання книги...буду викладати уривки тут..але згодом

хочу плакати..гірко і довго..а не можу..

2 minutes to rain